Карнавальний Зварич

Колядничий дискурс ех-судді Зварича продовжує пускатись святкового берега й за посередництва його адвокатки Руслани Юхименко.

Затісна кімнатка на Єфремова. Бо так багато журналістів ніхто не чекав (так наївно, що аж занадто наївно). Отож, затісна кімнатка на Єфремова має символізувати утиски (фізичні, моральні та духовні) яким піддається у стінах слідчого ізолятора Ігор Зварич.

Адвокатка Руслана Юхименко розповідає присутнім про різноваріантні переслідування та порушення прав людини Ігора Степановича Зварича. Її мова, нанизана жалісними паузами, очікує на співчуття.

Поза жалісними паузами, лунають гіперболізовані месиджі в банальному намаганні докричатись до останнього ряду театру. Ці сентиментальні месиджі, як й варто було очікувати, характеризуються натуралізмом та деталізацією, що у свою чергу має підкреслити невинні страждання Зварича. Страждання Зварича, зрозуміло, випливають з його НЕВИННОСТІ.

Заради торжества високої ідеї справедливості, Зварич зі стану жертви переходить у стан жертовності заради зазначеної високої ідеї, за яку він положить і душу, і тіло. Протестуючи проти зла у всьому світі, Зварич вже 3-й тиждень займається голодуванням у жахливих умовах проживання і за останній тиждень скинув 6 кіло незайвої ваги. Так, на початку місяця у його камері (де він тусить з ще двома затриманими) впала стеля розміром півтора на пів метра. Додатково до чудесного голодування та падіння стелі, Зваричу доводиться пити кранну воду. І навіть ще більше – він відмовився від медикаментозного підкріплення свого організму.

Зрозуміло, що на такому морозі його щодня оглядають лікарі, які вже діагностували купу хронічних болячок (напр. ішемічна хвороба серця). Плюс, можна тільки додуматись, до якого стану може стреснутись його організм від такого голодування заради ідеї справедливості. Можна промовчати про його ізоляторну одержимість дістати вибачення з президентського плеча Ющенка, який проголосив його хабарником.

От десь тут, Зварич та його адвокатка щось переборщили з традиційним колядничим (псевдомістичним) дискурсом. Страждання завжди оформлюються романтичним пафосом, але у цьому випадку (як Зварич і його адвокатка не намагаються), вийти за межі карикатурності образу ех-судді Зварича – все ж не вдається. Перевтілення Зварича з козлика Азазеля (якого вигнали зі спільноти й тому не хочуть чути усіх його звернень) у невинне ягнятко (з казки Вовк і семеро козенят), яке страждає заради якоїсь вищої справедливості – огортається достатньо чітким ореолом вульгарності. Тут, як кажуть в народі – "Зварич їм суддя", але з таким перебором в галузі сентиментальностей – жодної співчутливості їм не світить.

Бо згідно таких засновків (3-х тижневе голодування +) і вже достатньо традиційної для України апеляції до месійної тематики (невинножервтної) цього героя-посівальника, він або супермен, або суперморж, або йог, або ж вже святий рівня преподобного Серафима Саровського.

Таким нехитрим макаром, Зварич вже незабаром досягне нірвани. Почне левітувати і буде підтримувати стелю від падіння, як міфічний Атлант.

Але ж есбеушне відео з дати його затримання, де Зварич карнавально кульбітиться зі спущеними штанами, повідомляє глядачам про зовсім іншу сторінку його природи. Невже Зварич так швидко (а в історії були терміни ще швидші) пройшов шлях від грішника до святого?

Але ж святі ніколи не вирішують свої справи таким гіперболізованим криком у велике Ніщо (тут до його месійності додаються й екзистенціальні параграфи). І хіба Зварич не знає, що такі справи в Україні вирішуються дещо іншим шляхом?

Бо як повідомляє великий Бунюель, спасатись на стовпі у 5-му столітті, як Симеон Стовпник та спасатись у прокуреному нью-йоркському андеґраунді 60-х під звуки ракенролу – то дві великі різниці.

ВІДЕО

фото: seze.net