Фантастичний містер Фокс (Fantastic Mr. Fox)

Стильний ляльковий мульт Веса Андерсона з елементами лисячого піжонства та абсурдом людського існування.

Романтична історія про час, коли ще звірі говорили, закономірно привозить лялькову стилізацію Веса Андерсона, який після психоделічного Поїзда на Дарджилінг, таким анімаційним планом розслабляється від трудів праведних.

Хоча, це тільки зовнішньо можна говорити про легкість та ексцентричність цього піжонистого чуда мультиплікації. Щоб зробити ці ляльки до останньої шерстинки на дупі, намалювати картину з доблесними борсуками чи змайструвати з анімаційної місіс Фокс, ще тут сексапілку – то треба було багато покочегарити головою і руками.

Вес Андерсон тут не менший піжон, ніж фантастичний містер Фокс. Фантастична увага до деталей робить його мегабогом цього мульта. І продуманість мульта не стримується показати себе у свій своїй феєричності. Зрозуміло, що фантафокс, завдяки своїй стилізації, не так вже й стремить на якісь нові території, як та ж Кораліна, але те, що він кращий і чесніший у своїй піжонськості за оскароносне чудо літаючих пенсіонерів Вверх – це однозначно. І не таке серйозне – так точно.

Піжонськості фантафоксу додає ще й когорта запрошених на озвучку суперстарів (Meryl Streep, Jason Schwartzman, Bill Murray, Willem Dafoe, Owen Wilson, Jarvis Cocker), серед яких вирізняється Джордж Клуні в ролі містера Фокса. Ще так нещодавно сам Клуні у подібному кантрі-запливі втікав від правосуддя в фільмі братів Коенів O Brother, Where Art Thou?

Вельветовий костюмчик Фокса і гелізація волосся Уліссом Евереттом Макгіллом – то побратимні атрибути чоловічого щастя, яке постійно намагається прошаритись пампасами дикої природи на противагу жіночому щастю соціалізації та устаканеної стоянки на одному місці. Також варто зауважити аспекти іронічності у цих постійних пошуках внутрішньої суті дикого звіра. Особливої романтичності моменту розмови подружжя Фоксів додає іронічний сентиментал біля каналізаційного водоспаду.

Ще одним місточком між цим стрічками може може бути теорія абсурду, яка розвивається у них до переможного кінця. Плаваючих корів-субмарин у фанатфоксі немає, але сцена розбомблення будинку містера Фокса 3-ма злими фермерами до обрисів відсутності навіть мокрого місця на землі – вражає своїми масштабами. Паралельний монтаж 3-х фермерів-мисливців у кущах і трійко тополь край дороги, що вигинаються від вітру – то і стильно, і комічно, і фантастично. Хоча, знову варто зауважити, це тільки люди такі набундючені в екзистенціальних питаннях, містер Фокс ж пробігається ними транзитно, легковажно і недбало, як й належить герою з великої букви.

Стильність Весового мульта випирає з кожного куточка планети Земля і прошкрябується навіть до наскельних малюнків глибоко під землею. Від сцени стрибків у воду до лисиць в позі лотоса, від чорничних очей охоронних псів до гіпнотичних хвиль містера Кайлі Опосума, від скелетного пролізання сітки з напругою до плану типубейсбольної гри і музички зі спагетті-вестернів у сцені дуелі з фермерами у місті, від масок для крадіжок в стилі лючадорів до піднапружного фейтінгу з крисом.

Усе відбувається під романтичним знаком легкості і чарівності. Майже, геніальної легкості, особливо коли крис помер – і, опа – хрестики в очах. Нічого і нічим не перенавантажено. Ніхто не намагається впихнути у мульт купу гостросоціальних месиджів та патерналістичних сенсів для діточок. Чиста розвага, де навіть місто підпалюється під ля-ля-ля дитячого хору, якихось обкурених скаутів, чи піонерів у нашому контексті.

Так вміють тільки фантастичні герої, тому саме їм на фініші падає з небес, чи вірніше, вилазить з каналізації – супермаркетова благодать, яку потрібно знищити (тобто, схавати) і знову шукати нові території процвітання. Коротше, природу не спинити. Анархія – в царстві фауни, також мама порядку. Така вона романтика лисячого життя. І жодного психоаналізу.

постер: kinomania.ru