'Круглий стіл' політиків та експертів

Петро Петрашко: Економіка України: сучасний стан та перспективи розвитку

Матеріали "круглого столу" політиків та експертів. Львів, 03 грудня 2009 року. Доповідач – Петро Петрашко, професор Київського національного економічного університету ім.. В. Гетьмана.

Петро Петрашко:
Ми живемо зовсім у дуже швидкозмінному світі, цілком відмінному від того, який був вчора. Ситуація в світі змінюється і дуже серйозно змінилася всі наші економічні і теоретичні постулати сьогодні піддаються сумніву. Всі ми виросли у Радянському Союзі з його плановою економікою і все здавалося незмінним, але потому зміни так нас закрутили, що не приведи бог. Пам’ятаєте 1991 рік, коли ми закінчували існування у Радянському Союзі: у нас криза, в нас проблема. Але потому надходить1993 рік - 10 000 % інфляції і ми зрозуміли, що таке справжні проблеми. Далі ми великою кров’ю і зусиллями народу добиваємся певної стабільності, А потім йде період зростання. Майже 10 років ми зростаємо, причому в економічному плані нічого не робимо, і нам здається, що це зростання буде вічним. Як наслідок, та сама структура економіки, яку ми успадкували ще з часів Радянського Союзу, залишилось донині. У нас до 60% складають металургійні і хімічні підприємства, і ми досить серйозно залежимо від кон’юнктури на зовнішніх ринках, саме це безпосередньо впливає на нашу економіку.

І от тепер ми маємо ситуацію. Є світова криза, яка впливала і на нас, але на нас чомусь більше ніж на інших. Ми маємо на початок цього року 30 % падіння промислового виробництва, 20% валового внутрішнього продукту, інфляція досить висока, прогнозують, що до кінця року ми будемо мати 10-15 % інфляції хоча, на мою думку, це ще оптимістичний погляд на ці речі. Ми не були готові до кризи і тому отримали такий результат. Треба задати собі питання, а що ж ми робимо в цій ситуації? На сьогодні не існує такої програми виходу із кризи. І на питання «А де ж програма, треба щось робити!, маємо відповідь прем’єра традиційну і стандартну: а навіщо нам програма?» Що робить уряд і не тільки уряд а й інші органи влади у боротьбі з цією кризою? Уряд діє стандартим шляхом, пропонуючи затягати паски і зменшувати видатки бюджету, але разом з тим існує шалений популізм. Тобто ми будемо заощаджувати і не будемо платити ніяких непрофільних видатків, непріоритетних видатків - це перше, а друге – ми будемо намагатися платити всі соціальні зобов’язання. Звичайно, держава має відповідати за певний рівень соціального забезпечення, але бюджетна політика це досить цікава річ тут можна з впевненістю сказати якщо ти сьогодні став на певний рівень видатків, то це вже база для планування наступного року , тому виходячи з цього, якщо взяти розрахунки кабміну, що стосуються прогнозів видатків по бюджету поточного року, то за цим прогнозом ми будемо мати дефіцит останнім кварталом 45,9 мільярдів гривень по бюджету цього року. А по бюджету першого кварталу 2010 року – 56 мільярдів . Це мається на увазі дефіцит у широкому плані тобто до нього входять не тільки бюджетні витрати на Нафтогазу України, який сьогодні прив'язаний до бюджету і витрати на фінансування заходів до Євро 2012 р, та пальне для швидкої допомоги, та резервний фонд для ліквідації наслідків стихії.

І взагалі я хочу вам сказати що в нас виникає така цікава річ, колись я пам’ятаю ми у 1997 році почали реформу по формуванню єдиного казначейського рахунку. Тобто ми збирали усі державні кошти які були в усіх банках на єдиний казначейський рахунок щоб не ділити кожного дня у ручному режимі кому скільки. І тоді ми зібрали всі кошти – це були кошти і загального фонду і спеціального і місцевих бюджетів тобто, там були кошти фонду соціального страхування, і коли ми отримали цей єдиний казначейський рахунок, то зрозуміли, що в нас достатньо багата держава. Рівень одного казначейського рахунку приблизно відповідав рівню залишку коштів національного банку, тобто всієї банківської системи разом. Зараз в нас така цікава ситуація коли уряд створив суперказначейський рахунок. Тобто він інструментально приєднав до того рахунку на якому зберігаються всі бюджетні кошти ще рахунок Нафтогазу, приєднав ще 2 кореспондентські рахунки двох державних банків Укрксімбанку і Ощадбанку, приєднав рахунок Пенсійного фонду і здійснює управління коштами в межах оцього всього конгломерату. Наприклад уряд може дати кошти Нафтогазу, щоб заплатити росіянам за газ, розмістивши кошти бюджету на депозитному рахунку скажімо в Укрексімбанку ті кредитують Нафтогаз України. Нафтогаз України має величезну заборгованість по податках у відшкодуваннях в ПДВ, тобто в будь якій момент можна забрати будь яку суму з рахунку Нафтогазу і притягнути в бюджет, щоб закрити будь який інший приорітет ну наприклад який виникає з Євро 2012. Те ж саме можна сказати про фінансування комерційних банків. Уряд бере і переміщує кошти на рахунок в комерційних банків там де нема жодних обмежень операцій з цими коштами, це буде означати що ми поклали всі ризики на бюджет. Такий же механізм працює внизу на місцевих бюджетах, тобто місцеві бюджети можуть також розміщувати кошти на рахунках комерційних банків. З точки зору економіки, і з точки зору фінансування рахунку це дуже погано коли крутиться отака замкнута система . Вперше за останні 2 роки в нас з’явилась ситуація коли Пенсійний фонд вже не може працювати самостійно і окремо від бюджету Ми від 2 до 2,5 мільярдів гривень маємо фактично віддавати з бюджету в Пенсійний фонд.

Тобто сьогодні що робить уряд. Він сконцентрував всі ресурси в єдиному місці, вибудував перелік як бюджетних так і позабюджетних пріоритетів, які підкріплені тими чи іншими ресурсами зібраними централізовано, і тепер у ручному режимі керує ситуацією, але в кожному напрямку є діра, тобто коштів не вистачає, тобто хто цю дірку має заповнювати? Це Національний банк, і все було б нічого, але проблема полягає в тому на що ми використовуємо оці кошти. Якщо взяти оцей перелік пріоритетів, то виявиться. що це в чистому виді проїдання, тобто всі кошти які залучаємо – проїдаємо.

І подивіться яка статистика цікава, починаючи з 1997-1998 р. в нас зростання валового внутрішнього продукту йде починаючи з 2,5%-7,5 %-8%, притому в цьому проміжку часу в нас соціальні витрати виросли від 25%. Отже ми вже давно рухаємось в ситуації, коли ми проїдаємо більше ніж заробляємо, і зрозуміло, що в якийсь проміжок часу ця ситуація мала б зупинитися. Але ми продовжили цю ситуацію максимально довго, ми ці проблеми прикривали запозиченнями. Тепер на сьогоднішній момент внутрішні запозичені припинені, Міністерство фінансів вже не в змозі взяти будь які кошти, тобто сьогодні вже ставка по якій Міністерство фінансів виконує свої ставки на аукціонах складає близько 30 %, це величезна ставка, ринок не готовий давати кошти 30 %. Щоб ви розуміли, це як запропонувати віддати кошти в депозит під 100 % річних, така ситуація і з паперами Міністерства фінансів. Рентабельність виробництва - ну 10, ну, нехай, 15 %, то навіщо при таких ставках працювати заробляти, якщо можна піти і купити аппери Міністерства фінансів під 30 % річних? Зовнішнє джерело надходжень. Вже з початку цього року ми позичили значну кількість грошей за кордоном і начебто це добре, єдиним фактично сьогодні кредитором українським є Міжнародний валютний фонд. Але МВФ вперше в цьому році і за всю історію співробітництва дав нам кошти не на резерви Національного банку для підтримання курсу національної валюти (а фактично це його ціль, кредитувати саме Національний банк), а вперше цього року він дав кошти на фінансування бюджету. Тобто сьогодні Міжнародний валютний фонд діяв виходячи більше з політичний резонів, аніж з економічних. До цього я ще можу додати, що зараз програма з МВФ призупинена і фактично вони чекають доки минуть вибори, щоб ми зрозуміли і могли прогнозувати ваші дії.

Національний банк зобов’язаний стримувати на певно рівні гривню, це начебто виглядає дуже. Національний банк обмежений в своїх діях і може практично рефінансувати банк і емітувати гривню тільки в межах проданої валюти з аукціону з резервів своїх в межах проданої валюти , тобто промисловість на сьогодні не має взагалі кредитування і вся економіка вже майже рік не кредитується. Ми отримали фактично охолоджену економіку, тобто ми маємо сьогодні, ще раз повторюю, затягнуті паски, зниження видатків з державного бюджету, маємо зафіксовану стабільну гривню , відсутність коштів в економіці , холодну економіку, відсутність робочих місць і відсутність якихось сплесків. Ситуація начебто стабільна і нас запевняють що так має бути, що все нормально, що уряд контролює ситуацію. Чого уряд чекає? В нас є наші пріоритетні експортні галузі: хімія, металургія,с/господарство. Уряд вважає, що зараз мине криза і …. знову піднімуться ринки на яких ми продавали свою експортну продукцію і тоді ми знову почнемо її продавати і фактично все буде нормально . Тобто ми нижче всіх впали і ми останніми вийдемо із кризи. Оце платформа і площадка з якої ми всі стартуємо.

Танчин

Тобто ви змалювали позицію уряду, а якою є ваша власна позиція стосовно варіантів виходу із кризи. Може навіть розвитку нашої економіки? І ще одне. Оці урядові плани… Як ви вважаєте вони є реалістичними, тобто є резон власне у такій концепції виводу україни з кризи?

Петрашко:
Я думаю, що ні. Мова йде про те що ми зовсім інші речі пропонуємо і будемо робити протилежні речі, тут я хочу перейти до пропозицій. Що робити? Відповідь така - проводити реформу, без реформи ми не піднімемо економіку. За останніх 5 років ми не провели жодної економічної реформи, всі реформи які ми проводили, були наприкінці 1990-х років. Будь яка реформа потребує ресурсу, найкраще проводити реформи під час зростання економіки, коли є ресурси і от наприкінці 90-х ми відтермінували деякі реформи, але вони так і залишились на папері.

Зараз криза, але виходу немає і з цієї ситуації ми вимушені проводити ці реформи сьогодні, у важкіц ситуації. Насамперед маю на увазі податкову реформу, адміністративну реформу. Це по перше.

Друга позиція яку я би хотів назвати. У кризовій ситуації ми маємо сказати про ті шляхи, які дозволять населенню зберегти себе в тій кризі. Ця криза, яка на поч. 1990 – х рр. була, тоді ми казали про те що досить велику кількість населення було відтягнута у бюджетну сферу, якщо подивитись статистику то ви побачите що і в інших країнах а період кризи раптово зротала чисельність бюджетників. В період Великої депресії у США, Європі за рахунок бюджету фінансувалися загальні роботи тобто будували дороги, і т. ін. В нашій ситуації залучили до бюджету, для того щоб не платити фонду зайнятості якісь компенсації і таке інше. Це, маю сказати, такі сумнівні речі це правильно чи це не правильно, але на той момент це поточне питання було таким чином вирішене. Зараз, безумовно, ми можемо сподіватись на інші речі, зараз бюджетна сфера і так зростає , було 250 000, а зараз 290 000, тому треба спиратись на малий і середній бізнес. Але мова йде про те, що ми маємо створити умови для малого і середнього бізнесу, який до речі має створити і середній клас про що ми вже давно кажемо, а до сьогодні його не створили на жаль. І тут є певні інструменти у держави.

Що стосується іншого бізнесу, тобто великого, а в нас така структура економіки, що вона дуже спеціалізована, структурована – такий спадок ми отримали від СССР. і тут потрібно зрозуміти що потрібно рухатись тільки туди, де ми маємо ресурс. Де можна нам взяти ресурс нам уже зрозуміло. Взяти у бюджеті нічого, запозичити на внутрішньому ринку не можна, на зовнішньому ринку треба продовжувати запозичити і продовжувати співпрацю з МВФ, але треба змінити напрямок, треба перестати проїдати кошти, а вкладати їх у розвиток виробництва. Головне завдання на сьогодні – як підігріти економіку, тобто відновити економічне зростання. Для цього потрібен ресурс – де цей ресурс взяти? З нашої точки зору треба взяти цей ресурс по-перше, створивши умови і залучаючи інвестиції, якщо це у % плані я би сказав принаймні у 10 % ми можемо це зробити. А решту 90 % ми можемо отримати ресурс за емісією Національного банку. Контрольована емісійна діяльністьцілком допустима. Безумовно, цей шлях потрібно зорганізувати і необхідна для цього чітка взаємодія Уряду і Національного банку. Потрібно дійсно професійне управління і кошти треба довести до економіки таким чином щоб ми не підняли інфляцію, бо інфляція це зворотній бік цього процесу. Наш кандидат Тигіпко вважає що потрібно створити банківську установу, яка буде контролювати потік цих коштів і вкидати цей потік в економіку контрольовано, через банківську систему, через відновлення кредитування – і це допоможе зрушити економіку з місця.

Куди кошти орієнтувати? Туди. де Україна матиме конкурентний статус. В першу чергу ми маємо спиратись на наше географічне положення: ми є транзитною країною, тому всі інфраструктурні проекти є пріоритетом для нас .

Друге – ми маємо третину світового чорнозему. Далі – у нас є авіабудування Комплекс Антонова. Кораблебудування, заводи Миколаєва, у нас є військово - промисловий комплекс: завод Малишева; у нас є космос. Треба передивитись що ще має переваги, що могло б стати нашими пріорітетами. Ну, і безумовно ми маємо структуру економіки, яка нас не влаштовує, ми продаємо напівфабрикати: металурги хімію, а хочемо мати виробництво продукції з високою науковмісткістю – і це має стати нашими преорітетами. На першому кроці треба розігріти економіку, а на другому стримати результат.

Олесь Старовойт.

Скажіть Ваше бачення – яким чином і на якій базі будується формування бюджету наступного року, бо ми розуміємо що бюджет 2009 року саме урядом був сформований як нереальний і дуже багато тих моментів кризових виникає саме тому, що маємо нереальний бюджет. Бюджет, який зараз вносився, змінював філософію побудови самого бюджету як в частині вихідній, так і в частині розхідній, але знову ж будувався на реальних абсолютно надходженнях, які були запрогнозовані бюджетом. Ваша думка -фактично що може бути зараз, коли ми входимо в новий рік без бюджету і ще за президентської кампанії. Я думаю, що у тій ситуації, що є в нас зараз з економікою, це просто є злочин. І другий момент – ви кажете про якісь перспективи розвитку промисловості – це все добре звичайно, але ми розуміємо, що на ринку товарів у світі сьогодні домінує Китай, з його дешевою робочою силою, з невеликим вкладом саме в інноваційні технології. Вони закупили чужі технології і випускають все. А відомо, що 92 % усього, що загалом продається на ринках – це ширпотреп, і тільки 8% наукомісткі речі.

Петрашко:
Що стосується бюджету. Я пам’ятаю роки коли ми приймали бюджет влітку, тоді також була важка ситуація. Якщо казати про стратегію уряду по боротьбі з кризою, то відсутність бюджету абсолютно чітко вписується в цю стратегію. Для уряду у відсутності бюджету нічого страшного немає: нема бюджету – діє бюджетний кодекс, ми переходимо бюджетний рівень ми не маємо права здійснювати капітальні видатки (а капітальні видатки ніхто й не збирається здійснювати бо не вистачає на соціальні), а соціальні видатки становлять 1/12 кожного місяця. Звичайно. Якщо дивитися з точки зору зміни стратегії економіки – це ненормально, ми мали би вкласти в цей бюджет серйозну інвестиційну складову, яка би мала підняти все виробництво, що стосується податкової бази відповідно до бюджетного кодексу, ви знаєте, що до кінця вересня відносно до бюджетного кодексу має все бути змінено . Ми можемо зробити цілий перелік кроків в цьому напрямку бюджетної реформи тільки не системної, а окремих кроків зняття навантаження економіки, ми можемо зробити це і підтримати навіть до наступного бюджетного періоду, але для цього потрібна політична воля і певні повноваження. Прогнозувати достовірно можна буде тільки після завершення виборів і тоді можна чітко казати про те в якому напрямку можна буде рухатись.

Питання друге – Китай. Є така теорія «гребеня хвилі», коли країна орієнтується на інноваційну діяльність, продукуючи винятково новітні продукти, вкладаючи величезні кошти в ці продукти. І коли вона виводить цей продукт на ринок, то він дорогий, бо величезна частина була затрачена на його підготовку, виробництво і вивід на ринок. Він досить дорогий – він може продаватись, тобто ринок може купити тільки в заможній країні. На наступному кроці вона переміщує виробництво цього продукту в сусідню країну, ну наприклад, зі США до Канади, тоді собівартість його трошки падає, але він ще досить дорогий. На Канадському ринку він споживається і він повертається в країну, яка первинно його виробила, в Америку і ще в ряд заможних країн. Наступним кроком стає переміщення його виробництва в треті країни, наприклад, в Китай, і тоді весь світ отримує цей продукт з Китаю. Американці сказали що вони взагалі не хочуть ніякої позиції виробляти: ми маємо забезпечити інноваційну економіку.., Але як показує практика, кожна країна позиціонує себе свій потенціал не тільки з економічних підстав. Наприклад Саудівська Аравія 10 років тому зайняла 6 місце у світі по вирощуванню пшениці. Там води немає! – але з точки зору забезпечення продовольчої бази на випадок якихось конфліктів, це нормально. Тому в чистому виді ця концепція працювати не буде. У хімії та металургії у нас немає перспектив тому, що у нас там технології минулого сторіччя і взагалі собівартість продукції така, що ми конкурувати не зможемо. Ми взагалі виживали до сьогодні тому, що цінової конкуренції не було тобто попит багато в чому перевищив пропозицію, завтра ситуація може змінитись і ми не будемо продавати це.

Треба змінити структуру економіки в цілому – чорнозем безумовно, тут у нас є певний об’єктивний преорітет, а зараз подивіться в якому світі ми знаходимось: до 2050 року в нас подвоїться населення в світі, а кількість орних земель обмежена. Сьогодні попит на продукти харчування зростає, ціни за останніх два роки на 30-40 % зросли, тобто ми маємо таку ж ситуацію як в металургії і хімії , навіть якщо в нас собівартість продуктів харчування буде більшою, ніж в наших конкурентів, їх все одно з’їдять. Тобто тут в нас величезні перспективи.

Що ж стосується інших галузей, я вважаю, що є і літаки, і кораблі, і танки, і космос, і все решта – там є наше місце на ринку. А якорем для економіки має стати внутрішній попит, тобто ми маємо створити внутрішнє виробництво тут, і це також велика частина економіки.

А. Хомицький
Скажіть будь ласка, як ви вважаєте, чи взагалі хтось у нас зацікавлений здійснювати реформи, чи може така структура економіки як є зараз повністю всіх влаштовує? 60% валового продукту перебуває в тіні, засилля контрабанди, не сплаьа податків до бюджету, не відшкодовування ПДВ і так далі. Всі майстри говорити, а зробити немає кому, минають вибори, все змінюється, а в нас тягнеться все і тягнеться .

Танчин.
І ще одне запитання в продовження того, що задав Андрій. Чи не могли б Ви окреслити які першочергові реформи нашій країні необхідні? Чи це мають бути тільки економічні реформи, чи, може, Ви маєте на увазі комплексні реформи – і в політиці, і в адміністративному управлінні, в наближення влади до людей Я вважаю що перелік реформ важливий

Петрашко.
На сьогодні ми маємо надцяту редакцію податкового кодексу, нам треба його спрощувати і відійти від Радянської системи в нас базові закони прийняті у 1990 роках, ми створили абсолютного монстра – Податкову адміністрацію. В нас чисельність парцівників податкової адміністрації складає 61 000 людей, і це не включаючи прибиральниць, охорону і все решту, а Міністерство фінансів і Міністерство юстицій мають відповідно 23 і 24 000 людей, тобто в нас таке враження, що ми до кожного підприємства приставляємо податкового інспектора. А що стосується питання чи потрібно це комусь і доки це буде продовжуватись. Я пам’ятаю початок 1990 коли я жив в Києві на Оболоні і приходив за хлібом і там стояв такий натовп чоловік з 200 і хліб просто кидали у натовп. І питання: доки? Ще трохи і ми отримуємо дійсно революційну ситуацію. Навіть якщо це сьогодні комусь вигідно, вже немає часу реалізовувати сьогодні ці виходи, тобто ще трошки і ми не будемо мати державу. Всі на словах за реформу, а чому ж ніхто її не реалізовує? Для цього потрібні повноваження, я думаю що ми серйозно помилились в 2005 році коли змінили конституцію. Сьогодні ми чітко можемо побачити, що ця модель в кризовій ситуації не працює тобто нам повернутись потрібно до сильного президента. Нам потрібні повноваження для оперативного врегулювання питання під час кризової ситуації. Після подолання кризи ми можемо повернутись до парламентської республіки, це нормально. Треба мати політичну владу, і треба мати щось за душею. Ті люди, які би цим займалися мають бути професіоналами, має бути команда професіоналів, треба відрізняти завжди людей які багато і красиво говорять від тих людей, які можуть щось зробити. Тобто треба подивитись чи є в цих людей у Кабінеті Міністрів щось за спиною і за душею, тобто я маю на увазі чи є успішні якісь проекти, чи вони можуть щось зробити , а не тільки розмовляти.

Шведа.
Зараз в парламенті обговорюють питаня про соціальні стандарти, про можливості їх підвищення. Ця тема набрала політичного значення в період виборчої кампанії. Чи маємо ми ресурси, можливості підняти ці соціальні стандарти, і чи можемо ми дозволити у період економічної кризи таку розкіш як підняття соціальних стандартів?

Петрашко:
Кожен, хто скаже, що ми сьогодні на задовільному рівні фінансуємо соціальні стандарти, буде неправий. Це об’єктивна ситуація, реальних ресурсів під це немає і ми можемо будь які закони приймати, але всі знають чим відрізняються калоші від талона на калоші, тобто закон дає право Кабміну виконати у разі наявності ресурсу ці стандарти – не більше.

Але підвищення цих стандартів передбачає 400 мільйонів, а в наступному – 12 мільярдів , а в нас бюджет 280 мільярдів і ці витрати будуть конкурувати з іншими, а інші точно такі ж пріоритетні – це пенсії, стипендії, зарплати, тобто ми сьогодні, виходячи з аналізу держбюджету можемо зробити висновок, що нам вже не вистачає для проплатити соціальних стандартів, що ж тут сперечатися з приводу їх підвищення? Уряд перебуває в такій суперечливій ситуації. З одного боку він має робити популістські кроки, бо розуміє, якщо він не буде робити багато таких кроків, він завалить ситуацію, Але з іншого боку, він має робити кроки дуже обережні, невеликі. В цьому році буде більше ніж 400 мільйонів . Проблема на наступний рік. Запозичень, які взяла Україна, є порядком 25 - 30 мільярдів доларів і які % запозичення, як розраховуватися за них? На сьогодні, кажуть, на всіх громадян припадає боргу до 1000 доларів, коли мова йде про наші зобов’язання перед міжнародними фінансовими організаціями.

???
От ви сказали що одна цікава проблема банку нефінансування реального сектору економіки, мова йде про мікрокредитування. Ось Бангладеш піднімав середній клас за допомогою мікрокредитування. Тобто якщо ми хочемо спиратись на малий або середній бізнес, вирощувати середній клас, треба забезпечити принаймні кредитування, Часто структури вже працюють і припиняють через те, що там не має ресурсу, треба дати ресурс .

Роман Кошовий

Я дуже часто бачу, що Україна розглядається як соціальний експеримент геополітичних гравців. Зараз багатьма економістами за приклад нам ставиться Китай, але для України не може бути такого формату індустріальних речей і такого повернення у велику товарну економіку. На мою думку, Україну може підняти це не металургія і не чорнозем. Вже сьогодні ми дуже потужно своїми науковими розробками годуємо багато світових держав, які на сьогодні є політичними гравцями. Проблема є в тім, що багато вихідців з українських вузів, які не знайшли тут підтримки у держави, поїхали працювати в Москву, в Варшаву, в Відень і піднімають науку там. Нас обганяють китайці та індуси, але все таки ми ще не на останній позиції і можемо суттєво розвивати наукову сферу, зробити таку «українську Силіконову долину», а для цього ми маємо потенціал.

Нам постійно показують як приклад Китай, але ми забуваємо про рівень середньої зарплати в Китаї – 1,5-3 долари на місяць! Чомусь про це мовчать, але говорять про те що Китай засипав всіх дешевим товаром

Про вихід з кризи. Я просто побачив тут ще одного кандидата в президенти рекламують. Є його програма. Я навіть її не читаю, бо розумію, що тут нічого нема. Є стандартні фрази, які є у всіх кандидатів в президенти. Що є в цьому тексті? Стандартна фраза «треба реформ»?

Петрашко

Ми казали що треба дивитися на розвиток економіки з точки зору перспективи і треба закласти підґрунтя для цієї перспективи, це правильна позиція, також ми казали, що основним пріоритетом є для нас інфраструктурні проекти, але я хочу повертаючись до Силіконової долини і таке інше.

Ви знаєте, я в 1994 році був керівником управління з питань економіки соціальної політики і в адміністрації президента Кучми і зразу після виборів всі зневірені, в т. ч. і наші раціаналізатори науковці прийшли зі своїми пропозиціями. А в нас тоді також йшов пошук преорітетів і в мене сумний висновок з цього, в мене таке враження що це певною мірою міф, ніби у в нас є серйозний науковий потенціал. Тому не треба переоцінювати того, що в нас є реально.

Хочу вам сказати що проблема навіть не в програмах, я приймав участь в 1, 5 десятках програм останкіно 10 – 15 років тому, проблема в тому, що ці програми нікому не потрібні, немає простих рішень для складних проблем. Ми все добре розуміємо і все чули, ніяких казкових сценарієв і казкових пропозицій не існує. Проблема не в тому, що програма погана, а проблема в тому нема кому реалізувати цю програму ефективно, тобто наука в нас зараз в такому стані, що легко можна знайти 20 економістів, які за певний проміжок часу напишуть найкращу програму. Проблема, щоб були люди, які в змозі це реалізувати. Сергій Тігіпко відрізняється, що він один з тих, він хоча би бачить комплексну проблематику ..