На каву до…

…Львова. Так, так. Саме до Львова. А точніше до львівських, як казали колись, каварень.

А тут ще й ціле Свято кави під носом. Зі спритними ворожками і джазом. А головне, із самою кавою. І визначанням найкращої кав’ярні.

Тримати інтригу не вмію, тому ось вони, переможці. На третє місце вдало пригалопував «Кентавр», друге позолотив своєю присутністю «Золотий Дукат», а перше собою освітив «Світ кави».

Ну, а кава… Кава буває різною. А ще на каві можна картинки малювати. Можна її просто пити, а можна насолоджуватися ароматом. А можна в каві своєї долі шукати.

А ще кава буває, як гостро підмітив пан Садовий, «піджарена і з кислинкою». Після «піджареності» всі епітети та порівняння просто забулися.

Отож, у дворику Ратуші були кава з тістечками, та ще й чай збоку затесався. Був собі джаз вечірній. І мирно дрейфували леді-філіжанки кави.

Тим часом на площі Ринок можна було спробувати щастя, і отримати шарової кави. Правда для цього її треба було справді хотіти. Та й терпіння мати повні кишені, бо черга стояла гей-гей.